Стиль Electroclash

Просмотров: 109

«Електро» — це електронна музика, «clash» перекладається як звук різкого удару, зіткнення чого-то з чим-то — скажімо, двох автомобілів, втім, і саме зіткнення називається теж словом clash. Добавка «-клеш» потрібна була для того, щоб надати нового руху присмак деякої бунтарського і радикальності.

У 2002 році по всьому світу поширилося нове музичне явище, зване словом Electroclash. Його епіцентр — Нью-Йорк.

Що ж таке електроклеш?

«Електро» — це електронна музика, «clash» перекладається як звук різкого удару, зіткнення чого-то з чим-то — скажімо, двох автомобілів, втім, і саме зіткнення називається теж словом clash. Добавка «-клеш» потрібна була для того, щоб надати нового руху присмак деякої бунтарського і радикальності.

Мова йде саме про рух, який так і називають New York Electroclash Movement. Це не просто кілька поп-музичних колективів нового типу, а велика тусовка з зухвало наряджених молодих людей і дівчат. На всю функціонують електроклеш-клуби, є електроклеш-лейбли, електроклеш-діджеї. Випускаються і збірники з електроклеш-музикою. Це справжній андеграунд.

Ньюйоркці так пишаються, що, нарешті, і в них з\’явилося щось нове, хвилююче і запальне, що виникає сумнів — чи справді це так ново й запально?

Перше, що кидається в очі — не дуже багато там і нью-йоркського. Класиками жанру виявилося берлінське тріо Chicks on Speed, берлінська ж припанкована ентертейнерша Peaches, що мешкає в Швейцарії Miss Kittin і мюнхенський лейбл International DeeJay Gigolos, що належить людині на ім\’я DJ Hell.

DJ Hell і є одним з двох хрещених батьків нової моди. Разом з нью-йоркським людиною на ім\’я Ларрі Ті (Larry Tee, власник сверхмодного клубу Berliniamsburg) у жовтні 2001-го року DJ Hell організував фестиваль Electroclash. Точніше, хотів організувати, DJ Hell вважав, що зберігає монополію на назву, саунд і концепцію, всі музиканти — теж його пташенята, тому його партнер повинен здобувати гроші і організовувати пабліситі. В результаті захід було проведено без діджея Hell-а, який, тим не менш, продовжує залишатися вкрай шанованою постаттю.

Hell — його концепція полягала в синтезі мінімал-техно, нью-вейва, диско і глему. З шиком була, правда, така проблема, що шик не може бути умоглядним — повинні бути бажаючі шикувати, тому тривалий час весь шик обмежувався фотографіями самого діджея Hell\’а — у металізованих костюмах, темних окулярах, пір\’ї, перснях, хутрі, сигари, красунь і автомобілях, тобто речі, без яких не обходиться жоден середземноморський кіно-сутенер.
І ось дочекався DJ Hell, 2001 годy в Нью-Йорку вибухнула нова молодіжна ретро-мода.

Одним з класичних треків став продукт Miss Kittin, в 1998 вийшов на лейблі International DeeJay Gigolos.

Чому ж у Нью-Йорку ця музика раптом справила ефект бомби, що розірвалася і з\’явилися, нарешті, люди, себе з нею ідентифікують? Більше того — з\’явилася величезна кількість власних колективів, її виконуючих?

На цей рахунок є багато різних думок.

Найбільш реалістичним видається пояснення, що щось витає у повітрі, схожі ідеї приходять одночасно в різні голови. Саме так вважають учасники берлінського проекту Tok Tok vs. Soffy O.

Австралійський музичний критик Тім Фінні описав хрещеного батька електроклеша DJ Hell-а — як „кокаїнового продюсера”. Вся справа тут в тендітних звуках та в непомірно роздутій манії величі. Лейбл International DeeJay Gigolos намагається ставитися до танцювальної музики, як культури, в якій саме головне — це елітизм, снобізм і музика-як-мода замість музики-як-музики ».

Втім, відповідь на запитання «музика — це найголовніше в поп-музиці чи ні?» зовсім не настільки очевидна.

Категория: Мероприятия.